«Здатися легко. Важче витягнути себе за чуба з болота, як Барон Мюнхгаузен, й запустити власний двигун внутрішнього згоряння на повну»
Яна Сибiга — засновниця київської фітнес-студії Integral та велнес-проєкту Integralist. Вона здобула вищу освiту в Бостонi та отримала роботу в Нью-Йорку, але за певних обставин повернулася до Києва, де розпочала будувати життя знову, знайшла своє покликання та відкрила один із найпопулярніших фiтнес-просторiв у столицi.
Говоримо про вiтальну важливiсть спорту, рiзне ставлення до фiтнесу в українських та американських студiях, особистi й професійні виклики пiд час вiйни.
Я навчалася в Бостоні маркетингу і згодом переїхала в Нью-Йорк по роботі. Там у мене було повноцінне життя молодої дівчини у великому місті: робота в класному стартапі, Манхеттен, зранку — тренування з друзями, ввечері — вечірки, концерти або побачення. Моя компанія спонсорувала мене на повноцінну робочу візу (працювала за тимчасовим дозволом, який видається на рік), проте в США діє певна система розподілу віз такого типу: випускається їх приблизно 60 000 на рік, а бажаючих отримати — понад 300 000. Цю лотерею я не виграла — візу мені не дали. Тому зі сльозами на очах спакувала всі свої речі, що зiбралися за 6 років життя в США, і поїхала додому.
Було психологічно важко, адже я була достатньо «американізована» і дуже звикла до свого життя там. У Києві в мене майже не було друзів, я знову жила з батьками, не мала роботи та якихось райдужних перспектив. Мені здається, що в той час у мене був затяжний депресивний епізод, але до психолога я ще не ходила. Думала про переїзд до Тель-Авіва, але ця ідея теж відпала з різних причин.
Сміливість випливала з необхідності зробити вибір. Я розуміла, що стою на розпутті: або продовжую знову будувати свою кар’єру в новому місті майже з нуля (у мене був досить специфічний досвід, який в Україні не популярний), або ризикую і нарешті починаю власну справу.
Про студію я задумалась, коли почала ходити в різні простори в Києві, аби не випадати зі своєї спортивної рутини. Я розуміла, як сильно мені не вистачає тих напрямків і просторів, які були в Нью-Йорку. Схожі концепти вже розвивалися в містах Європи, але не у нас. Тоді почалося дослідження: я подивилася масу інтерв’ю із засновниками різних студій і залів по всьому світу, зібрала для себе цифри приблизних доходів та витрат, придумала бренд, його особливості, назву, кольори. Я довго приймаю рішення, але якщо вже прийняла — воно фінальне. Так сталось і з Integral.
У мене є своя особиста історія зі спортом, яка вплинула на те, які цінності я заклала у свій бізнес. Усе своє свідоме життя я мала винятково негативні асоціації зі спортом. Оскільки була доволі фізично слабкою від народження, ходила на тренування через силу. На фоні «качків» у залі я була впевнена, що виглядаю незграбно. В університеті жила з подружкою, у якої був сильний розлад харчової поведінки (спочатку анорексія, потім булімія). Але у 2014 році про це не говорили так багато, як тепер. Тому я взагалі не знала, як їй допомогти. Натомість у свої 18 під її впливом я провалилась у світ вічного схуднення, зважування та замірів тіла.
Порівняння себе з відретушованими дівчатами з інстаграму привели мене до моделі «з'їла — відпрацьовуй в залі», яка не принесла мені нічого, крім ще більшої ненависті до спорту та постійного незадоволення власним тілом.
Вдалося це вирішити лише після переїзду в Нью-Йорк: я почала ходити в різні концептуальні простори, де не було риторики про схуднення до літа, «зайві» кілограми й т.д. В американських спортивних просторах уже давно не використовують фрази такого плану, тому я відчувала себе там безпечно і вперше дійсно полюбила спорт за ті відчуття, які він мені давав.
Я стала відчувати, що за допомогою спорту я люблю себе, а не караю.
Фізична активність — це можливість повернути собі себе.
Ми багато часу проводимо на автопілоті, кожного дня в гаджетах по 10 годин, робимо по 5 справ одночасно. І в багатьох із нас немає можливості побути із собою, відчути свою фізичну присутність на цій землі, окрім як на тренуванні. Мені спорт допомагає подолати ось цю дереалізацію від диджитал-світу, відчути свої руки, ноги, дихання. Це майндфулнес практика довжиною в годину з бенефітами не лише для моїх фізіологічних показників, а й ментальних. Це можливість відчути себе по-справжньому сильною, пробувати нове і вчити своє тіло новому, можливість прогресувати й підкорювати нові вершини ще десь, окрім кар’єри. Це можливість зв’язку з енергетикою групи, з живими людьми. Це про подолання комплексів неповноцінності, непривабливості, слабкості, нежіночності або, навпаки, переступання через стереотипи того, що означає бути жінкою. Спортивна зала, як би пафосно це не звучало, — місце болю, кайфу, прогресу, дружби, боротьби й прийняття. Такою філософією керуюсь я, і такою філософією керується Integral. І такою філософією керуються наші клієнти.
Насправді цей час пройшов краще, ніж я могла б очікувати. Ми були зачинені два місяці, але команда в Києві відновила роботу вже на початку травня 2022. 80% колективу виїхали за межі України, переїхали в інші міста або почали волонтерити full time. Тому першим завданням було зібрати нову класну команду. Десь через місяць ми вийшли на прибуток, і відтоді майже кожен місяць був таким. Винятком став грудень, на який припала найбільша кількість відключень світла і ракетних атак на Київ. Але навіть цей місяць не був настільки катастрофічним.
Найбільший інсайт — мій колектив зроблений зі сталі. Ракети, блекаути, дрони — їм не страшно нічого. Всі включалися та працювали, незважаючи на свій сумбурний стан, бо розуміли, що ми даємо людям можливість на годинку побути в іншій, спокійнішій реальності. Ми намагалися бути одне одному підтримкою, і здається, у нас вийшло.
Зі стабілізацією справ у студії для мене знову відкрилося питання масштабування мого бізнесу. Про нові точки в Україні навіть думати боялася. Тому повернулась до ідеї проєкту, яка виникла в мене ще під час ковіду. Я думала про створення онлайн-платформи з лекціями та мінікурсами на тему велнес, харчування, спорту, майндфулнес.
В Україні ця тема тільки розвивається: люди вчаться слухати себе, піклуватися про свій організм та оптимізувати фізичний і ментальний стан. Для мене ця тема стала логічним продовженням роботи та місії.
Проєкт почала у жовтні 2022-го, але він швидко вийшов за рамки лише диджитал-продуктів та курсів. Наразі робимо і друковану продукцію для усвідомленого життя, навіть випускаємо олію CBD від тривожності. Проєкт росте, а воднораз росте наша продуктова лінійка та географія дистрибуції.
Факапи досить швидко забуваються, бо помилки робить кожен, і для мене це — нормальна частина життя та підприємництва.
Складним періодом були перші дев’ять місяців роботи студії. Майже одразу після відкриття почався черговий локдаун, а з ним — нестача коштів. Мені було психологічно важко, адже я мала бути тією самою опорою для команди. Але я просто не знала, з чого платити за комунальні та оренду. Бізнес працював або в мінус, або в мінімальний плюс. Тоді асоціювала всі перемоги та поразки студії зі своїми особистими якостями. Погано працює бізнес = погана я.
Але з цього періоду я також винесла для себе урок — треба вірити в себе, не дивлячись ні на що. І знайти хоча б ще одну людину, яка буде вірити в тебе і допомагати. Тоді дійсно можна витримати все.
Здатися легко. Важче витягнути себе за чуба з болота, як Барон Мюнхгаузен, і запустити власний двигун внутрішнього згоряння на повну. Світ належить «голодним», розумним і працьовитим людям.
Відповідь проста — власні амбіції. Я прагну до певного рівня життя, тому продовжую рухатися далі. Хочу мати капітал, яким в майбутньому зможу допомагати іншим у вигляді грантів або інвестицій. А ще мені просто цікаво, чого ще я можу досягти за це життя (посмiхається).
Мені здається, що все наше життя — це пошук балансу між усіма його сферами, але це абсолютно реально. Я дуже лінива людина, а тому знаходжу максимальну кількість способів спростити собі роботу. Завжди оцінюю свою зайнятість на тиждень — що зі своєї роботи я могла б делегувати іншим? В якийсь момент зрозуміла, що потрібно вимкнути свій перфекціонізм і просто рухатися швидше, незважаючи на те, що я могла б зробити цю справу краще. Проте я практикую розумну продуктивність. Якщо на роботу в мене ресурсу зараз немає, то не мучу себе, а просто даю відпочити.
Свого часу на мене дуже вплинула книга «Сміливість не подобатися» Ічіро Кишимі. У ній автор разом із філософом Фумітаке Кога роздумує про природу людських відносин, щастя, особисту відповідальність і свободу від думки свого оточення. Простими словами про дуже важливі істини.
Для мене це дорога довжиною в життя, бо я схильна до перепадів настрою, тривожності й панічних атак навіть поза контекстом війни.
Півтора року тому я почала працювати з психологом, і це дуже допомогло контекстуалізувати шум у моїй голові й розподілити його по ментальних полицях.
Фізична активність — це також величезний стовп моєї рутини для ментального здоров'я. Стараюся займатися у своїй студії, багато ходити пішки або просто танцювати під музику вдома.
Майндфулнес практики: фокус на «тут і зараз», повному проживанні моменту без тривоги про майбутнє або думок про минуле, повне дихання.
Багато підтримую себе харчовими добавками: омега 3, вітамін Д, гриби-адаптогени, CBD.
Правильний режим дня — основа основ. Я вже майже рік встаю о 7 ранку щодня: просто тримаю однаковий режим підйому, незважаючи ні на що, і виділяю собі 2,5-3 години зранку на всі ті речі та ритуали, які роблять мій день приємним — читання, неспішне приготування сніданку та матча, теплий душ, планування.
Наостанок, я намагаюся оберігати свій ментальний стан за будь-яку ціну. Прибираю зі свого життя тригери, які можуть мене спровокувати (жорстокі фото або відео з новин, фільми та серіали зі сценами насилля), мінімізую спілкування з людьми, які тиснуть на мене психологічно.
Більше про студію: тут.
