Журналістка, авторка текстів на соціальну тематику, копірайтерка.
Авторка Youtube-каналу про секс-просвіту та редакторка соціальних відеопроєктів.
Вікторія Степаненко
Журналістка, авторка текстів на соціальну тематику, копірайтерка.
Авторка Youtube-каналу про секс-просвіту та редакторка соціальних відеопроєктів.
З початком повномасштабного вторгнення перед усіма українцями постав вибір: кидати домівки та їхати або залишатися та продовжувати жити в рідних місцях. Такий самий вибір постав перед українськими бізнесами.
Багато брендів уже через кілька днів кризи відновили роботу. Адже українській економіці потрібен рух, а людям — натяк на буденне довоєнне життя. Крім того, вони почали підтримувати армію, Тероборону або людей, які не мають змоги забезпечити себе самостійно.
соціальні заклади «Паляниця», які в Києві годують літніх людей або тих, хто сьогодні не в змозі прогодувати себе
Dodo Socks, які забезпечують шкарпетками фронт та відшивають патріотичні лінійки з найвідомішими подіями війни
Kachorovska, що відшивають берці для військових і відновлюють продажі власних колекцій
Це саме та мережа закладів, про яку ви могли чути: вони годують літніх людей у Києві безкоштовними обідами. На сьогодні таких закладів шість — у різних районах Києва. Чотири з них працюють на локації ресторанів «Чорноморка», ще два — у «Молодості» та в Kitaika на Раїси Окіпної. За словами Дмитра Кострубіна, директора з розвитку «Чорноморки», на початок червня заклади видали близько 180 тисяч обідів.
То як ресторанний бізнес переформатувався в мережу найвідоміших соціальних закладів Києва?
«Ідея належить Саші (Алексу Куперу, ресторатору, серед закладів якого Kyiv Food Market, Odesa Food Market і «Молодість». — прим.ред.). Однак у нього не було технічних можливостей для її реалізації. На той час його заклади вже видавали велику кількість страв для ЗСУ. Тому Саша написав допис про пошук підтримки: від нього — продукти, від партнерів — реалізація. Так вийшло, що ми з ним давно знайомі по співпраці, тому я подзвонив Саші та запропонував нашу допомогу.
19 березня, за декілька днів після розмови, ми відкрили перший заклад «Паляниця» на вул. Велика Васильківська, 49-А. Згодом виникло ще три заклади на базі ресторанів «Чорноморка». Однак через власників приміщення один із закладів у подібному форматі довелося зачинити.
У нас немає обмежень щодо кількості людей, яких ми можемо прогодувати. У закладі на Великій Васильківській видають 1000-1300 порцій обідів на день, в інших — до 400. Знаю, що у «Молодості» Купера теж видають близько 600-800 порцій. Це відбувається щодня.
До нас приходять не тільки літні люди. Є безхатьки або ті, хто не має можливості прогодуватися. Звісно, ми не перевіряємо документи та годуємо всіх охочих. Якщо людина до нас прийшла, точно не через те, що в неї все добре.
Меню на день залежить від того, що вдасться знайти Саші (сміється). Зазвичай це курятина, каші або макарони. З них ми готуємо суп та другу страву.
Спочатку збирали ті продукти, які мали самі. Тепер залежимо від зовнішніх обставин. Тому меню одноманітне, але смачне, по-домашньому.
На кухнях працюють як наші співробітники, так і волонтери. На жаль, із кожним днем їх стає дедалі менше. З одного боку, я радий, адже вони повертаються на свої робочі місця, з іншого — буває, нам не вистачає рук (сміється).
Траплялися випадки, коли нас звинувачували у розкраданні продуктів або нарікали на те, що «ми даємо жижу». Пам’ятаю, як сказав бабулі, яка на це поскаржилася:
— На жаль, ми готуємо з того, що є. Я сам пробував кашу, вона дійсно смачна.
А бабуля відповіла:
— Ви мені вибачте, просто так хочеться котлет… Я її розумію, але маємо що маємо (сміється).
Однак більшість людей, які до нас приходять, кажуть слова вдячності. Це дуже емоційні зворушливі моменти. Коли ми відчинили першу «Паляницю», у мене самого в очах стояли сльози. Я зрозумів: так, зараз я щасливий.
З 1 червня «Чорноморка» припинила роботу у форматі соціальних закладів. Однак мережа «Паляниць» продовжує існувати в «Молодості» Алекса Купера та ресторані Kitaika.
У Саші позиція «Поки я зможу знаходити їжу, ми будемо відчинені».
Якщо людина може щось робити, вона має це робити. З 28 лютого ми як «Чорноморка» почали годувати українських військових та Тероборону. Спочатку використовували свої продукти, потім отримували товари від волонтерів. Я не розумію, як можна у такій ситуації відсидітися. Сила українців — у єднанні.
Львівський бренд яскравих шкарпеток, який з початком війни запустив патріотичну серію із надписами «Чорнобаївка», «Доброго вечора, ми з України» та ін. Марта Турецька, співзасновниця Dodo Socks, розповіла нам, як бренд відреагував на початок війни та зміг швидко адаптуватися до нових умов.
«24 лютого ніхто взагалі не думав про роботу. Навкруги був хаос — усі шукали, чим можна допомогти. Ми поїхали здавати кров. Однак виявилося, що людей було настільки багато, що наша кров уже не була потрібна. Ми звільнили студію в офісі та переобладнали її на прихисток для переселенців. Далі поїхали волонтерити на інші точки — крутити «коктейлі Молотова» та роздавати шкарпетки з наявності тим, хто цього потребує. Ми мали точки, де віддавали колготки й шкарпетки для дітей-переселенців, забезпечували ними Тероборону та різні волонтерські організації.
Яку кількість роздали, навіть не рахували. Цифра вимірюється у фурах.
Однак 27 лютого я написала команді: «Слухайте, найкраще, що ми можемо робити — це передавати гроші від продажів наших шкарпеток у фонд «Повернись живим». На наступний день я запропонувала відчинити крамнички у Львові, щоб продавати шкарпетки з наявності. Перші дні весь виторг ішов у фонд. Хоча продажів було мало, за тиждень нам вдалося зібрати 65 тисяч грн.
Київську крамницю ми взагалі відкрили для всіх, хто має стосунок до волонтерства або фронту. Так і сказали — приходьте та забирайте все, що бачите. Тому великих розмірів з минулих колекцій уже немає (посміхається). У крамницях ми також робили «підвішені» шкарпетки, коли кожен охочий міг купити пару, а люди з потребами мали змогу їх забрати зі спеціальної коробки.
А потім я запропонувала своїй команді розробити тематичну колекцію шкарпеток, щоб прицільно збирати гроші у фонд. На початку березня ми запустили доброчинну лінійку в продаж й одразу зібрали 600 тисяч грн, потім — 500. Працівники побачили, що дизайн шкарпеток приносить більше користі, ніж наше волонтерство в різних місцях (посміхається). Виявилося, ми можемо збирати великі суми завдяки тому, що вміємо робити найкраще.
У середині квітня Dodo Socks випустив уже четвертий тираж тематичних шкарпеток «До перемоги». За два місяці нам вдалося зібрати 2,9 млн грн у фонд «Повернись живим». Ще 100 тисяч принесли продажі тематичних стікерпаків, якусь суму додали продажі товарів із крамничок.
За два місяці нам вдалося зібрати 2,9 млн грн у фонд «Повернись живим».
Спершу ми віддавали у фонд весь виторг із продажів тематичних колекцій. З останніх двох тиражів надсилаємо половину. Фактично ми перекриваємо собівартість шкарпеток і податки.
На жаль, не можна сказати, коли будуть нові дизайни, оскільки нині бренд має проблеми з виробництвом. До війни шкарпетки в’язали на виробництві в Рубіжному, яке в березні розбомбили. Потрібно було терміново шукати альтернативу— на щастя, ми знайшли її під Львовом. Однак це приміщення значно менше за попереднє, тому ми не можемо в’язати багато. Відповідно, не можемо наростити темпи продажів та реалізувати нові дизайни, як би сильно цього не хотіли.
Шкарпетки — це корисна річ. У нас вони ще й кольорові. Є безліч фото від знайомих, які дарували наші шкарпетки хлопцям на фронті. Вони дуже ними тішилися — це підтримує бойовий дух і поліпшує настрій.
Я думаю, у нинішніх умовах українські виробники не мають права не робити свої товари. Так, є винятки: деякі бізнеси працюють із сировиною, яку тепер знайти дуже складно. І навіть вони, на мою думку, мусять знайти спосіб, як це виправити. Треба прийняти певне рішення.
Як кажуть розумні люди — у війни перемагає економіка.
Ті міста, які постраждали менше за інші, мають працювати за всю Україну. Чи це кафе, яке робить еспресо, чи пекарні абощо — українські виробники мають працювати. Щонайменше, це робочі місця та податки в економіку. Це справді важливо.
Бренд сумок і взуття Kachorovska з початком війни здійснював благодійну діяльність — пошив берців для військових. Згодом стартували продажі власних колекцій. Про готовність людей купувати в воєнних умовах та переорієнтацію дизайнерів ми розмовляли з Яною Меркотан, директоркою з маркетингу Kachorovska.
«Напередодні війни ми відзняли перший закордонний кампейн бренду — в Барселоні. 23 лютого команда повернулася в Україну, а потім розпочалася війна.
Першого дня ми не усвідомлювали масштаб того, що відбувається, тому навіть вийшли на роботу та намагалися працювати. 25 лютого майже вся команда припинила роботу. Так тривало ще п’ять днів. Однак потім запрацювала фабрика в Житомирі. Ще з двома фабриками-партнерами ми почали виготовляти взуття для військових, які відшивали за донати. Нам потрібно було якось допомогти країні. Пошив взуття — це наша справа, те, що ми вміємо робити найкраще. До того ж це дало можливість завантажити працівників фабрик, які заробляли хоча б мінімальні кошти та підтримували на них власні сім’ї.
На початок травня ми виготовили 1720 благодійних пар взуття для військових і не збираємося на цьому зупинятися. Триває збір коштів для їхнього виготовлення, але, на жаль, надходжень стало менше, ніж на початку війни.
Першу партію військового взуття ми виготовили власним коштом, відтак почали залучати благодійні внески. Це схоже на принцип «підвішеного» товару, але не обов’язково надсилати нам 1200 грн, що є собівартістю однієї пари берців. 200 грн або будь-яка інша сума вже буде великою допомогою. Коли до нас приходить запит на 40, 50 та більше пар, ми складаємо ці внески та запускаємо партію у пошив.
Переважно у нас замовляють безкоштовні берці, але також були приватні замовлення. Тобто, крім збору коштів для виготовлення благодійного військового взуття, ми можемо відшити та продати його на замовлення.
На сьогодні нам вдалося зібрали 1,5 млн грн. Ці донейти нам надсилали клієнти бренду та люди, які хотіли підтримати українську армію. Третину цієї суми складає допомога з-за кордону.
Спочатку ми відшивали тільки благодійні берці, але 10 березня запустили лінійку взуття та сумок Kachorovska. Спершу були онлайн-продажі, за два тижні почали приймати людей офлайн — у тимчасовій локації у Львові. Бренд весільних суконь Milla Nova на місяць надав нам площу на першому поверсі свого магазину. Уже працює один із магазинів Kachorovska в Києві, на Подолі. Думаємо над відкриттям другого магазину. Для нас важливо, щоб наші робітники були задіяні, а ми могли бодай якось їх підтримувати та частково виплачувати заробітні плати.
Ми дуже переживали, як на це відреагують покупці та ринок. Однак наші клієнти продовжують купувати взуття бренду, за що ми їм дуже вдячні. Звісно, це не ті продажі, які були до війни. Однак це вже велика підтримка нашого бренду.
Сьогодні це лише 30% від колишнього обороту.
Ми намагаємося надавати спеціальні пропозиції, знижки, передивлятися ціни. Тепер вивчаємо потреби наших відвідувачів. Уже знаємо, що взуття на наступний сезон робитимемо більш комфортним.
