Книжкова оглядачка, медіатренерка, комунікаційна менеджерка дитячого арт-видавництва «Чорні вівці».
Книжкова оглядачка, медіатренерка, комунікаційна менеджерка дитячого арт-видавництва «Чорні вівці».
Із початком нового етапу війни чимало митців змушені були змінити сферу своєї діяльності: замість написання книжок вони пішли воювати або стали волонтерами.
Зібрали для вас чотири натхненні історії про відомих українських письменників із Харкова, Ужгорода, Києва та Чернівців, які дієво наближають нашу перемогу.
Із перших днів повномасштабного російського вторгнення Харків зазнає постійних ударів ворожої армії і значних руйнувань. Щоденно про те, чим живе місто, можна дізнаватися з дописів у Facebook та Instagram українського письменника Сергія Жадана. Коротко і влучно автор розповідає про атмосферу та настрій людей. Один із перших постів з початку нового етапу війни виглядає ось так:
«Їздили нині містом, якраз перед обстрілом. Люди організуються, допомагають одне одному. Черги за продуктами. Багато військових і поліції, всі готові й злі, чекають гостей. Були на околицях, там будуються блок-пости, місцеві дядьки стоять із мисливськими рушницями. Росіяни просто не уявляють, що на них тут чекає».
Протягом усього цього часу 47−річний письменник залишається в Харкові та активно волонтерить: збирає кошти, координує, поширює інформацію про те, де потрібна допомога і як долучитися. Крім того, він потрохи відновлює свої виступи разом із музичним гуртом «Жадан і Собаки» та поетичні зустрічі, квитки на які стрімко розлітаються.
За свою діяльність цього року автор уже отримав кілька міжнародних нагород. Це, зокрема, премія німецьких книготорговців 2022 року «за видатний мистецький доробок, а також гуманітарну позицію, з якою він піклується про людей під час війни і допомагає їм, ризикуючи власним життям»; премія Свободи від фундації Франка Ширрмахера — легендарного видавця Frankfurter Allgemeine Zeitung; премія Ганни Арендт за політичне мислення. Журі останньої визнало письменника «великим оповідачем, який продовжує традицію центральноєвропейської літератури і водночас революціонізує її». У 2022−му Жадан став людиною року за версією «Gazety Wyborczej», а Польська академія наук висунула його на здобуття Нобелівської премії з літератури. Тож, якщо це станеться, письменник буде першим українцем, який отримає таку престижну нагороду.
Зі свого боку, Жадан зазначає, що всі відзнаки, отримані українським мистецтвом у світі, є «передусім нагородами нашим читачам, слухачам та глядачам, себто мільйонам українців, котрі своєю боротьбою, своїм опором, своєю щоденною працею стверджують у світі Україну. Велика честь бути причетним до цього народу й до цієї культури».
Сергій Жадан — автор більше ніж 30 поетичних, прозових і драматичних книжок. Світ побачили також його перекладні видання (з Пауля Целана, Бертольта Брехта, Педро Ленца, Адама Менсбаха та ін.) Твори Жадана перекладені 13 мовами.
У 2017 році письменник заснував «Благодійний фонд Сергія Жадана», який спеціалізувався на допомозі українському Сходу — лікарням, школам, інтернатам, бібліотекам, будинкам культури тощо. Він організував і долучився до багатьох доброчинних культурних заходів. Від початку повномасштабного вторгнення письменник збирає кошти для допомоги військовим на власні картки.
24 лютого чернівецька письменниця, художниця та головна редакторка дитячого арт−видавництва «Чорні вівці» Христя Венгринюк, як і всі українці, прокинулася від страшних новин.
«Я не випила того ранку кави, — говорить мисткиня, — не пішла на пошту надсилати свої книжки (адже це був день відправки книжок із автографом), а поїхала до аптек, розташованих на території обласної лікарні, бо знала ще з досвіду перших років війни, що зараз на фронті буде найпотрібніше: шовний матеріал, замінники крові, кровоспинні, скальпелі, крапельниці тощо».
Так, не плануючи, Христя почала волонтерити з першого дня нового етапу війни. Разом із кількома близькими й за підтримки благодійників вона регулярно щось закуповує, передає та допомагає. Не припинила Христя свою діяльність і тепер, коли з особистих причин перебуває в Болгарії. Завдяки доброму знанню мови вона щодня розповідає болгарською на своїй сторінці у Facebook про те, що відбувається в Україні, й у такий спосіб бореться з російською пропагандою, поширеною на території цієї держави.
Волонтерити 34−річна письменниця почала давно. Зокрема, організовувала в Чернівцях благодійні заходи та долучалася до різних доброчинних ініціатив зі збору коштів для дорослих і дітей. Мисткиня також є наставницею юного художника з розладом аутичного спектра Данила Гулька. Вона — засновниця та викладачка живопису в студії «МонмАРТр», де працює здебільшого з дітьми з інвалідністю (розлади центральної нервової системи, аутизм, дитячий церебральний параліч). Христя Венгринюк є авторкою 9 поетичних і прозових книжок для дорослих і дітей. Її роман «Хутір Америка» увійшов до Довгого списку престижної премії «Книга року ВВС−2013». Цьогоріч письменниця видала екоказку «Чорниці для Анді», ілюстрації до якої зробила авторка інтернет−коміксу «Гусь» Надія Кушнір.
З початку повномасштабного вторгнення на сторінці Христі Венгринюк у Facebook можна знайти фото й звіти про те, що вдалося закупити для відправки на фронт: берці, термобілизну, спальники, балаклави, рукавиці, тактичні рюкзаки, продукти тощо. Христя співпрацює як із приватними благодійниками, так і з фабриками, що надають свою допомогу, наприклад, із пошиву термобілизни тощо. До письменниці доєднуються й інші митці, що бажають допомогти. Так, редакторка американського літературного журналу «Apofenie» Кейт Цуркан, де серед інших українських авторів опубліковано й тексти Христі, зібрала за добу 600$ з продажу видання. Ці кошти підуть на рацію та амуніцію.
«Є один доброчинець, — пише Христя у Facebook, – який стабільно пересилає нам кошти кожні 7−10−14 днів з початку нового етапу війни. Він завжди закриває найважливі запити, коли грошей не вистачає і вже навіть мої картки порожні, він ніби відчуває і надсилає».
Авторка переконана, що кожен може щоденно щось робити для нашої перемоги.
«І це не лише коштами вимірюється, — додає Христя, — є сітки, які треба плести, їжа, яку треба готувати на фронт, інформація, яку треба розповсюджувати…».
Найособливіший волонтерський день був для неї тоді, коли вдалося за день зібрати 14 000 євро на 20 бронежилетів. Їх потрібно було закупити негайно, й завдяки підтримці благодійників це вдалося.
«Досі пригадую це з неймовірною вдячністю, — говорить Христя. — Наші люди неймовірні. Останнє віддамо, але своїм допоможемо. Таку націю ніколи не здолати».
За кілька днів після початку повномасштабного російського вторгнення українське видавництво «А− БА−БА−ГА-ЛА-МА-ГА» перерахувало на потреби армії 1 мільйон гривень.
«Це не перший і не останній платіж, — запевнив 61−річний власник і директор видавництва Іван Малкович. — Зараз це найважливіше. Закликаємо всіх, хто має змогу, підтримувати наші Збройні Сили!».
Поет і засновник видавництва активно долучається до волонтерства ще з 2014−го року. «А−БА−БА−ГА−ЛА−МА−ГА» постійно передає свої книжки на благодійні акції, а також як подарунки бійцям та їхнім дітям. Ілюстрації та їхні копії на полотні беруть участь у різних благодійних аукціонах, де зазвичай продаються за непогані гроші. Все це йде на потреби армії.
Іван Малкович — автор−упорядник понад 30 книжок для дітей, зокрема, «Українська абетка», «Улюблені вірші», «100 казок» та ін. Свою першу збірку «Білий камінь» він видав у 1984 році. Після її публікації Ліна Костенко назвала Малковича «найніжнішою скрипкою України». Вірші поета перекладено понад 10 мовами. Він тричі входив до «Топ−100 найвпливовіших людей України» щорічного рейтингу журналу «Корреспондент». Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.
«А−БА−БА−ГА−ЛА−МА−ГА» — одне з найстаріших українських видавництв. Воно засноване 1992 року в Києві. Найпопулярнішим проєктом стала серія книг про Гаррі Поттера у перекладі Віктора Морозова. Кожен із 11 томів передруковується по кілька разів на рік. Переклад визнаний найкращим серед неанглійських текстів, а деякі з книг серії вийшли першими в світі після оригіналу. Великі успіхи видавництва і в популяризації української літератури за кордоном. Права на книжки «А−БА−БА−ГА−ЛА−МА−ГА» придбали видавництва 19 країн світу.
Наприкінці червня 2022 року видавництво перерахувало у Благодійний Фонд Сергія Притули 100 000 грн під час проєкту «Народний Байрактар», у рамках якого збирали кошти для покупки трьох безпілотників Bayraktar TB2 для потреб Збройних сил України.
«А−БА−БА−ГА−ЛА−МА−ГА» продовжує активну волонтерську діяльність.
Тридцять дві машини для ЗСУ за кошти благодійників купив і перевіз на фронт 34−річний ужгородський письменник і перекладач Андрій Любка. Днями минуло 4 місяці його активного волонтерства. Зізнається: рахує цю дату від моменту купівлі другої машини.
«Бо першу придбав, так би мовити, в тумані, — говорить автор, — а другий джип для армії вже був цілком усвідомленим — як робота».
Письменник волонтерив і раніше, але з початком повномасштабного вторгнення зайнявся цим 24/7.
І якщо спочатку митець збирав кошти на своїй сторінці у Facebook (більше 30 тисяч підписників), то віднедавна йому почали донатити й організатори різних доброчинних акцій. Подібна співпраця вже була, зокрема, з ініціативою «Творчі волонтери Ужгород», проєктом Tatohub.Ужгород та ін. Долучаються до активностей Андрія й діти. Так, нещодавно 12−річна Богдана Вовк віддала письменнику на закупівлю авто для наших військових свої заощадження, які вона складала на планшет.
«Я починаю побоюватися, — жартує Андрій, — що з часом фольклор зміниться: от є Миколай, який приносить дітям подарунки, а буде ще й жахастик про Любку, який ходить і відбирає в діток гроші».
Вже цього місяця в автора вийде нова, тринадцята, книжка «Щось зі мною не так». Це збірка різносюжетних текстів, написаних упродовж 2020−2021 років.
«Факт виходу художньої книги під час війни — це сам по собі акт спротиву, — вважає Андрій Любка. — Маленьке диво. Можливе завдяки ЗСУ і моїм читачам».
Андрій Любка відомий, передусім, своїми прозовими книжками «Карбід», «Твій погляд, Чіо−Чіо−сан», «Спати з жінками», «У пошуках варварів» тощо. Твори автора перекладені вісьмома мовами. Сам він також активно перекладає інших письменників, зокрема із польської та хорватської.
У 2017 році Андрій Любка став лавреатом премії імені Юрія Шевельова за модерну есеїстику (збірка «Саудаде»). Митець двічі був стипендіатом програми міністра культури Польщі «Gaude Polonia» (Варшава, Польща) та гостем письменницької резиденції, стипендіатом Internationales Haus der Autorinnen und Autoren Graz (Ґрац, Австрія, 2012).
