Засновниця та креативна директорка FISH.
Люблю океан, йогу та можливість створювати нові сенси.
Режисерка Анна Бурячкова знімає документальні, комерційні та музичні відео, короткий метр. Працювала з такими артистами як Океан Ельзи, Jamala, Onuka, BRUTTO, Panivalkova, Pianoboy.
Fish: Почнемо з простого. Розкажи, це була твоя дитяча мрія — стати режисером?
Аня: Я не можу назвати це дитячою мрією, але десь років з п'ятнадцяти я була впевнена, що це моє.
F: Які, на твій погляд, риси характеру є визначальними для людей цієї професії?
А: Впевненість і сумніви, авторитарність і гнучкість, вміння запалювати ідеєю людей навколо себе і довіра до своїх почуттів.
F: Ти починала з роботи другим режисером. Що дав тобі цей досвід?
А: Так сталося, що коли я закінчувала театральний університет, можливості працювати режисером майже не було, і я пішла працювати другим. Звичайно, це величезний досвід. У мене за плечима майже дванадцять років роботи в індустрії. Більшість із проєктів, у яких я приймала участь — великі іноземні сервіси: реклама, кліпи, кіно. Завдяки цьому я маю повне розуміння процесу. А ще це дало мені можливість спостерігати за визнаними іноземними режисерами. Навчатися в них.
F: Як думаєш, амбіції — це добре чи погано?
А: Якщо амбіції підкріплені навичками і досвідом — це дуже добре.
F: Є колаборації, що запам'яталися тобі найбільше, стали для тебе знаковими?
А: Я люблю майже всі свої проєкти. Вони всі різні, в якихось цікава і складна історія, якісь були зроблені у повній злагоді і любові. Із знакових, напевно, я би назвала кліп для Онуки «Відлік» — моя перша велика робота, яка і досі викликає у людей хорошу реакцію і почуття. Також музичний короткий метр “Rekyte” для Hudaki Village Band, і соціальний музичний фільм "Сlouds" для білоруського гурту "SHUMA" — ця робота, створена у колаборації з рекламною агенцією “Tabasco” на підтримку ЛГБТ спільноти, облетіла безліч фестивалів навколо світу і досі приносить мені моральні дивіденди — повідомлення від людей, яким вона допомогла прийняти себе або своїх близьких.
«Якщо амбіції підкріплені навичками і досвідом — це дуже добре».
F: Що в процесі роботи подобається тобі найбільше, а що доводиться терпіти?
А: Мені здається, найцікавіший період — це робота над ідеєю та підготовка до зйомки. Зйомка, зазвичай, щасливий творчій процес, а от монтаж — це майже завжди екзистенціальна криза. Але саме цей етап мало не найважливіший — час, коли ти можеш надати ідеї акцентів, додаткових сенсів.
F: На знімальному майданчику ти строго керуєш, чи готова піти слідом за героями, обставинами, змінювати задумане під час зйомок?
А: Я завжди знаю, чого саме я хочу досягнути, і це робить мене досить авторитарним режисером. Водночас, саме це знання дає мені можливість бути гнучкою, адже я розумію, що знімальний процес це завжди несподіванки. Іноді щось незаплановане ідеально підкреслює мій задум.
F: Чи є принципові відмінності в зйомках кліпів та реклами?
А: Технічно це один і той самий процес: знімальна група збирається, готується і знімає. Але концептуально є велика різниця — реклама, як би ми творчо до неї не ставились, це все одно замовлення, виконуючи яке треба показати продукт клієнта у найкращому вигляді. Рекламні ідеї проходять дуже довгий шлях — вони народжуються в рекламних агенціях, затверджуються клієнтом, і тільки тоді переходять до режисерів. Можна сказати, що у рекламного продукта дуже багато батьків. Ідеї для кліпів, за мізерним виключенням, я вигадую сама. Звичайно, узгоджую з артистами, але все одно це мої ідеї, і мені легше з ними працювати. Це більша відповідальність, але і більший кайф.
«Зйомка, зазвичай, щасливий творчий процес, а от монтаж — це майже завжди екзистенціальна криза. Але саме цей етап мало не найважливіший — час, коли ти можеш надати ідеї акцентів, додаткових сенсів».
F: У тебе вельми значний послужний список. Скільки роликів / кліпів ти знімаєш? Як багато ти працюєш?
А: Хм, я ніколи не рахувала. І роки бувають різними. Наприклад, у 2019 я не так багато знімала кліпів і реклами, бо тривалий час була зайнята підготовкою до кіно.
F: Як думаєш, чому за кліпом звертаються саме до тебе?
А: Важко сказати. Мені часто кажуть про те, що мої роботи не схожі на іншi. Але іноді саме це і заважає — певні музиканти бояться зробити щось незвичайне і не приходять. Ще у мене є така дивна слава, наче я знімаю лише драму, і кожен раз люди плачуть під час переглядів. Якщо що — я з радістю готова знімати і щасливі історії, але драму не полишу все одно: по-перше, мені цікаво говорити про проблеми, адже це привертає до них увагу, і, тим самим, наближає їх до вирішення, а по-друге — співчуття робить нас людьми.
F: Що відрізняє неофіта від професіонала?
А: Професіонал більше вагається, і за рахунок цього ретельніше готується, з іншого боку — професіонал впевнений у своїх силах і результаті. Працює швидше, розуміє, які ходи використовувати, вміє швидко реагувати на форс-мажорні ситуації.
F: Чи має значення освіта? Що освіта дала тобі?
А: Я вважаю, що освіта для режисера дуже важлива. Шкода, що я навчалась у дуже поганий для нашої кіношколи час. Але у мене був неймовірний майстер — Аркадій Непиталюк, і це точно допомогло. Хоча моя справжня освіта — робота на майданчику, аналіз нового, перегляди кіно, закордонних реклам та кліпів, книжки з режисури, тощо. При цьому якби у мене була можливість поїхати на навчання до American Film School, наприклад, я би ні за що не відмовилась. Навіть зараз, розуміючи, що це поставить кар’єру на паузу на деякий час.
«Мені цікаво говорити про проблеми, адже це привертає до них увагу, і, тим самим, наближає їх до вирішення, а по-друге — співчуття робить нас людьми».
F: Сторітелінг: що це для тебе? І чи є серед розказаних тобою історій найближча серцю?
А: Кожен раз, коли я пишу історію, я дістаю якісь частини себе і пропускаю їх крізь ідею. В якихось історіях більше мене, в якихось менше, але там завжди мій досвід і те, що мені болить. Я і Great Pretender, і, потроху, кожен з героїв Rekyte, і герой кліпів «Без тебе» і «В небо жене», і «Секрету». Навіть у абсолютно не сторітелінгових кліпах для Стасік теж багато моїх віддзеркалень. Я думаю, так зі всіма авторами — режисерами, операторами, композиторами, письменниками, фотографами — ми всі маємо вкладати своє суб’єктивне світосприйняття у творчість, інакше виходить бездушна кон'юнктура.
F: Якби тобі запропонували довгий контракт за кордоном, ти би погодилась? І чи хотілося тобі взагалі виїхати з України?
А: Так, я би погодилась. По-перше, подорожі і зміна обставин це натхнення і нові враження, які можна трансформувати у нові роботи. Окрім того, це досвід, а його ніколи не буває забагато. Чи хотілось би поїхати зовсім — це важке питання. Я люблю Київ, він мені рідний і зрозумілий, і, напевно, я би не хотіла полишати його назавжди. Але останні події у країні та кіноіндустріїї дуже тривожні і лякаючі. Є стале відчуття, що після прогресу наступає лютий регрес.
F: Що б ти хотіла сказати собі в минулому, на самому початку шляху?
А: Не боятися і завжди довіряти ідеям.
