Засновниця та креативна директорка FISH.
Люблю океан, йогу та можливість створювати нові сенси.
Олександр Дябло — підприємець і сертифікований йога-тічер по методу Айєнгара, для якого йога стала початком якісних змін в житті. Ксенія Пилипенко — художниця, яку йога захопила і поглинула так сильно, що вона здобула освіту по основах викладання йоги Айєнгара, йога-терапії і теорії йоги, та стала викладати практику. Ми поговорили з ними, аби дізнатись, звідки навколо йоги стільки міфів та чому це не просто спорт.
Fish: Коли йога з’явилась в Україні?
Олександр: За неофіційними даними, йогу в Україні почали практикувати на початку 1980-х, і доступна вона була лише в закритих клубах. Але ще раніше, десь в 60-х, вчений-індіолог Анатолій Зубков привіз із Індії знання, якими намагався ділитися з людьми, не дивлячись на те, що в Радянському Союзі йога протягом дуже довгого часу була під суворою забороною та вважалась “підриванням радянських методів виховання”. Та активний розвиток йоги в Україні почався десь двадцять років тому, коли знання нарешті стали доступними для загалу, а люди перестали боятися пов'язаного з йогою містицизму.
F: Як гадаєте, чому вона стала такою популярною? Може, якби навколо не було стільки розмов, всі б обирали біг або фітнес?
Ксенія: Маркетинг у йоги прекрасний: стільки легенд, міфів, стільки таємничості і загадковості. Такого немає у жодної із фізичних активностей. Чудернацькі форми, які приймає тіло йога, затримки дихання неймовірної тривалості, левітація і навіть переміщення у просторі... Все це зіграло свою роль у популяризації, але я думаю, що секрет не в цьому. Просто кожен, хто вирішує спробувати йогу, отримує для себе набагато більше, ніж розраховував! І тут справа не в крутому піарі, а у відчуттях, які люди отримують у процесі і після практики.
Шість років тому я поспішала на своє перше заняття з думкою, що там мене навчать стояти на голові і сідати в шпагат, а найважливішим критерієм вибору такої фізичної активності для мене було те, що на йогу не потрібні якісь спеціальні кросівки! Але, коли у першу хвилину заняття викладач попросив усіх залишити усі свої справи за дверима, я зрозуміла, що йога зі мною надовго.
І не важливо, з яким наміром ти приходиш: стати здоровішим, більш гнучким, схуднути чи навчитись медитації, ти отримуєш найважливіше — приборкання свого вічного внутрішнього діалогу. І та шалена мавпа, яка сидить у твоїй голові і колотить в литаври, нарешті затихає, і ти відчуваєш новий стан, ти відчуваєш себе цілісного, справжнього, без нав‘язаних стереотипів, без впливу проблем, без страхів і переживань. Це і є саме та магія, яку дає практика йоги.
«І та шалена мавпа, яка сидить у твоїй голові і колотить в литаври, нарешті затихає».
F: Що найскладніше, коли тільки починаєш займатись? І головне — як не кинути все це?
К: Великий вчитель і дослідник йоги Айєнгар колись сказав, що найважче в практиці — це розстелити килимок (сміється). І це справді так! Бо саме для цього нам потрібно вигадувати різні мотивації, а коли практика захоплює, то не хочеться зупинятись... Думаю, що як і в усіх інших аспектах життя, справах і видах мистецтв, в йозі головне любов. Тільки коли тобі справді подобається те, чим ти займаєшся, ти це не кинеш.
F: Йога обов'язково має мати релігійний чи духовний аспект?
О: Цей міф є одним із найрозповсюдженіших. І часто саме така думка відлякує людей від практики. Я на уроках для початківців іноді жартую, що рада їх вітати в нашій секті (сміється). Насправді, ти можеш бути вихованим у будь-якій релігійній традиції, можеш називати бога яким завгодно іменем, але до практики йоги це не має ніякого відношення. Йога — це коли є лише ти, твій килимок і твоя власна трансформація.
Практика виховує в нас найкращі якості: сміливість, доброту, вдячність, цілеспрямованість, ніжність. Бо коли ми повинні увійти в так звану «позу перевернутого лука» (гімнастичний міст, - прим. ред) з положення стоячи — потрібна сміливість, коли в нахилі ми беремо під руки додаткову опору, щоб мати змогу вирівняти корпус — це доброта, коли в шпагат ми входимо повільно і з повною концентрацією — це ніжність... І ці якості ми переносимо у своє повсякденне життя — це і є духовність, яку нам дає йога.
«Тільки коли тобі справді подобається те, чим ти займаєшся, ти це не кинеш».
F: Що кожен з вас намагається донести як вчитель?
К: Я наголошую на тому, що йога не про «вище, швидше, сильніше», хоча часто сама ловлю себе саме на таких мотиваціях. Ніколи не слід порівнювати себе з сусідом по килимку. У кожного своє тіло і своя історія життя, але працюючи зі своїми інструментами ми усі досягаємо однієї мети — єднання душі, тіла, розуму і всесвіту, а хто в який крендельок зможе закрутитись, то це вже побічні ефекти, які часто базуються на природних даних.
О: Я вірю, що йога це не фізкультура, гімнастика або релігія, а наука про людину та методи вдосконалення самого себе. Що асани — це основний інструмент розвитку своїх здібностей, та необхідно вчитись користуватися ними вдумливо та уважно. Я на кожному занятті даю інструкцію щодо того, які дії та рухи необхідно виконувати під час виконання поз йоги, аби практика благотворно впливала на тіло, і тим самим намагаюсь направити уважність та розум учнів на процес, на перебування у моменті. Таким чином можна не тільки робити міцнішим тіло, а ще й дисциплінувати розум.
F: Кому краще обрати групове, а кому — індивідуальне тренування?
К: Я впевнена, що групові заняття набагато ефективніші в плані роботи з тілом. В залі енергія усіх практикуючих поєднується в один сильний потік і те, що тобі було недосяжне вдома, часто стає простим і зрозумілим. Саме енергія групи дозволяє виконати усі 108 кіл сур‘ї намаскар, саме ця енергія наповнює нас, допомагаючи виконувати складні асани на семінарах старших викладачів, саме вона дає поштовх до якісних змін у тілі.
Але індивідуальні заняття часто стають необхідністю для людей. Трапляються захворювання і травми, з якими практикуючі не можуть займатись у групі. Їм потрібні особливі варіації асан, потрібен інший ритм і інші послідовності, щоб відновити здоров‘я і рухливість тіла. Інколи індивідуальні заняття обирають і цілком здорові йоги і йогині, якщо у них назбиралася купа запитань, на які вони не можуть знайти відповідь самостійно. Часто погляд збоку чи влучний коментар вчителя щодо роботи з якоюсь частиною тіла дає сильний поштовх в особистій практиці.
«Ми усі досягаємо однієї мети — єднання душі, тіла, розуму і всесвіту, а хто в який крендельок зможе закрутитись то це вже побічні ефекти».
F: Чоловічий та жіночий підхід — в чому різниця?
О: Безумовно, існує різниця між жіночою та чоловічою йогою. Чоловіча йога послідовна, систематична, її підкріплено глибокими знаннями про будову та функціонування тіла. Чоловікам важливо знати, що і як працює, на що впливає, чим буде корисно. Частіше за все чоловіки обирають силові асани з довгими фіксаціями в них. Чоловіче тіло більш жорстке у порівнянні з жіночим, та зміни в ньому відбуваються більш повільно, але бажання досягти поставленої мети завжди приводить до прогресу.
К: Мені здається, що жінки більш чутливі і тому жіноча практика є більш емоційною. Ми не лише відчуваємо тонкі рухи в тілі, але і звертаємо увагу на те, як асани впливають на психо-емоційний стан. У жінок зазвичай чудово розвинене образне мислення, тож і метафоричність в жіночих вправах більш яскрава. Жіноче тіло легше витримує біль, тому в послідовностях багато асан на розтяжку. І хоча йога була придумана чоловіками для чоловіків, то зараз все більше красунь долучається до практики асан, тож і практика поступово адаптується до жіночого організму. У нас немає ідеї досягати поставленої мети, ми просто насолоджуємось процесом, тож часто жінки швидше і легше досягають успіху в практиці, хоча навіть і не ставили цього собі за мету.
F: Найголовніше відкриття, яке ви зробили для себе завдяки практикам?
К: Що моє тіло здатне робити речі, про які я навіть не мріяла. У школі норматив «гнучкість» я ніколи не могла здати. А у 27 років після року практики асан раптом сіла в шпагат! У викладанні головним відкриттям стало усвідомлення того, що тіла людей хоч і досить схожі за будовою: дві руки, дві ноги, одна голова, але сильно різні за можливостями! І тому не потрібно порівнювати себе з кимось, бо те, що одним дається легко, у інших викликає чималі труднощі. Але віра в те, що усе вийде, хоч може і не в цьому житті (сміється), дає тобі сили рухатись далі.
О: Що через роботу з тілом можна впливати на склад розуму. Використовуючи набір асан у правильній послідовності, можна змінити стан свого здоров’я, як фізичного, так і емоційного.
F: Скільки часу в день треба займатись, щоб отримати результат?
К: Це дивлячись, яка у тебе мета. Для підтримання здоров‘я, сили і гнучкості тіла достатньо 20-30 хв на день особистої практики чи трьох групових уроків на тиждень. Якщо мета є стати йога-тренером, то практика асан, пранаям і медитацій має міцно увійти в повсякденне життя. А якщо ти обираєш шлях йоги, то кожен твій день — це власна практика, не дивлячись на те, чим ти зайнятий: чи займаєшся на килимку, чи спілкуєшся з рідними, чи працюєш на роботі, чи просто готуєш їжу.
F: Сайти, книги та будь-які ресурси, які ви порадите початківцям?
К: Є багато літератури, присвяченої темі йоги. І кожна книга повинна прийти до тебе у потрібний час. Те, що я б рекомендувала усім початківцям — це «Йога Діпіка» Айєнгара. Ця книга як два в одному: стисла викладка теорії йоги і вражаючої наповненості каталог асан, щоб надихнути людей на практику. Але скільки б літератури ти не перечитав, лише через практику ти зможеш отримати відповіді на свої запитання.
О: Не намагайтесь отримати знання через книги, просто практикуйте, і все прийде.
